З історії інституту

    Інститут садівництва Національної академії аграрних наук (ІС НААН) – головна  науково-дослідна установа галузі в Україні. Він був створений у 1930 р.  Києві і названий Всесоюзним дослідним інститутом плодового та ягідного господарства. Рішення про заснування в Україні Всесоюзного інституту плодівництва і ягідних культур прийняла 14 липня 1930 р. Президія ВАСГНІЛ під головуванням М.І. Вавілова за поданням В.Л. Симиренка. В листопаді того ж року його було перейменовано у Всесоюзний дослідний інститут плодового і ягідного господарства (нинішня назва – з 2010 року).

     Президія ВАСГНІЛ затвердила положення про інститут, згідно з яким він оголошувався науково-дослідною установою, що входила до системи академії, з союзним масштабом діяльності. Було визначено наукову мережу інституту – 17 зональних дослідних станцій у найбільш сприятливих для розвитку садівництва природно-економічних зонах Радянського Союзу.

    В перші роки діяльності було виконано ряд першочергових і важливих організаційних і дослідницьких  завдань: визначено напрями роботи зональних станцій, розроблено та затверджено програми, схеми дослідів і методики їх проведення, організовано підготовку наукових кадрів та технічного персоналурізні періоди інститут очолювали В.Л.Симиренко, Т.І.Тильний, П.К Константинов, Г.С.Семенов, В.С.Середенко, П.Ф.Плесецький, М.Ю.Гущин, С.Х.Дука, А.І.Шепельський, В.І.Майдебура, М.В.Андрієнко, П.В.Кондратенко. Нині його директором є доктор с.-г. наук академік НААН І.В.Гриник.

     Завданням інституту стало  науково-методичне обслуговування південного плодово-ягідного регіону.

 
Старий адміністративний корпус інституту (фото 1,2) (м.Київ, Китаєво) та новий корпус (фото 3)  (с.Новосілки)

     В перші роки діяльності було виконано ряд першочергових і важливих організаційних і дослідницьких  завдань: визначено напрями роботи зональних станцій, розроблено та затверджено програми, схеми дослідів і методики їх проведення, організовано підготовку наукових кадрів та технічного персоналу.


 Безсистемні насадження, 20-ті роки ХХ ст.
 Збирання врожаю

    У різні періоди інститут очолювали В.Л.Симиренко, Т.І.Тильний, П.К Константинов, Г.С.Семенов, В.С.Середенко, П.Ф.Плесецький, М.Ю.Гущин, С.Х.Дука, А.І.Шепельський, В.І.Майдебура, М.В.Андрієнко, П.В.Кондратенко.
     Нині його директором є доктор с.-г. наук академік НААН І.В.Гриник.
  
Симиренко
Володимир
Львович
Плесецький
Петро
Федорович
 Гущин
Михайло
Юрійович
Дука
Степан
Харитонович
 Майдебура
Володимир
Ілліч
Андрієнко
Михайло
Васильович

Кондратенко
Петро
Васильович

 Гриник
Ігор
Володимирович

    З часу заснування в інституті постійно функціонували відділи: селекції та сортовивчення, культури садових рослин (агротехніки та розсадництва), захисту рослин, економіки, інформації та видавництва; лабораторії: агрохімії та грунтознавства, фізіології, технології зберігання та переробки плодів і ягід, бібліотека. Для розв’язання нових завдань, які поставали перед науковцями, створювались нові відділи та лабораторії: малопоширених в культурі рослин, вірусології, радіології, біотехнології, інженерний центр тощо.

    Інститут і його мережа дали Україні і світу таких видатних учених-садоводів, як Б.Й.Шабловський, І.М.Ковтун, А.М.Серідко, О.П.Родіонов, А.С.Артюх, М.П.Тарасенко, І.П.Шеремет, К.О.Вербовий, І.П.Коломієць, М.О.Соловйова, Є.Д.Зеленська,  М.А.Зеленський, О.Г.Шепельська, П.Д.Попович, М.В.Козак, І.І.Середа, М.Б.Панасюк, В.П.Васильєв, П.П.Савковський, А.В.Оліфер, А.О.Романов, В.П.Копань, К.М.Копань, О.Л.Денисюк, М.М.Ніконенко, І.П.Миколайчук, Д.І.Глухенький, Т.С.Федосенко, М.Ф.Оратовський, Д.П.Сьомаш, П.С.Бережний, В.М.Сергієнко, М.С.Кузьменко, А.П.Парфьонов, О.Г.Усов, О.Ю.Берендей, Л.Т.Лісовенко, О.Л.Денисюк, І.П.Черняєв, Л.М.Ро, І.Х.Шиденко, Л.С.Резніченко, І.І.Сидоренко, А.Ф.Мілешко, В.І.Сайко, Л.І.Тараненко, М.І.Туровцев, В.О.Туровцева, Т.Є.Кондратенко, Г.М.Рибак, І.Б.Кангіна, В.С.Марковський, О.М.Шестопаль, А.М.Силаєва, М.О.Демидко, В.М.Васюта, М.О.Бублик, І.К.Омельченко, О.М.Литовченко та багато інших.

 Огляд дослідних насаджень
Зліва наліво: Денисюк О.Л., Гущин М.Ю., Меншов В.В., Шеремет І.П.
 У гібридному саду
Зліва направо: 1- Дука С.Х, 2 - Зеленський М.О., 5 - Тарасенко М.П.,
6 - Васильєв М.П., 7 - Гущин М.Ю., 8 - Чухно Д.Ф., 9 - Коломієць І.П., 10 - Родіонов О.П.

       В результаті багаторічної наукової діяльності працівників  інституту та його наукової мережі створено близько 300 сортів плодових і ягідних культур, що вирощувались в Україні та СРСР; розроблені та впроваджені у виробництво сучасні технології вирощування насаджень плодових і ягідних насаджень, в тому числі виробництва оздоровленого садивного матеріалу, освоєння малопродуктивних піщаних земель і схилів під плодові сади і  кущові ягідники;  зберігання плодів в умовах регульованого газового середовища та у плодосховищах зі штучним охолодженням; понад 100 технологій і рецептур вітчизняних безалкогольних і алкогольних напоїв та інших продуктів переробки з підвищеним вмістом біологічно активних речовин; комплекс машин для механізації трудомістких процесів у садівництві; організаційно-економічні моделі садівничих підприємств різних форм господарювання.

 В інституті і дослідній мережі створено великий генофонд плодових і ягідних культур, який налічує понад 3 тис. сортів.

    Важливою ділянкою роботи є пропаганда досягнень у галузі, в тому числі через публікацію міжвідомчого тематичного наукового збірника  “Садівництво”, іншої літератури, проведення лекцій, консультацій, семінарів.

    При інституті працює аспірантура, більше 200 випускників якої захистили  дисертації.

    Дослідження проводяться у творчій співдружності з іншими науковими установами України та світу. Наукові розробки інституту постійно впроваджуються у виробництво.




Шитт Петро
Генріхович,
професор, лауреат
Державної премії СРСР 
 
Методологія, організація та інформаційне забезпечення наукових досліджень

    Основи методології досліджень в садівництві заклав П.Г.Шитт, завідуючий бюро обстежень інституту, який розробив методику біологічного обстеження садів. Протягом 1930-1932 рр. за його методикою вчені інституту М.М.Трюнер, Т.І.Тильний, В.П.Попов, В.Л.Симиренко, П.К.Урсуленко, М.П.Тарасенко, Д.Г.Виленський, М.Ю.Гущин, А.С.Артюх та інші провели комплексне економічне  і ґрунтово-біологічне обстеження території на площі близько 300 тис.га в різних регіонах України та СРСР з метою виділення земельних масивів під сади і ягідники для ведення товарного садівництва

   
  
   У 1947 році, за пропозицією інституту, на  основі результатів   досліджень та аналізу загального розвитку і продуктивності порід і сортів в різних ґрунтово-кліматичних районах територію України було розділено на зони плодівництва.

   
    Для виділених зон М.Ю. Гущин та Є.Ф. Дем’янець вперше розробили сортимент, співвідношення та розміщення  порід і найбільш цінних високоврожайних  морозо- та посухостійких сортів з урахуванням екологічних, економічних, демографічних, технологічних та інших факторів


    У 90-ті роки ХХ ст. постало завдання створення програмного забезпечення науково-дослідного процесу в садівництві та адаптування існуючих програмних засобів до специфічних завдань підрозділів інституту і дослідних станцій:
    - розроблено методику та комп’ютерну програму для прогнозування продуктивних процесів у садівництві, що дозволяє виконувати прогнози за методами гармонійних вагів, структурного аналізу,   експертних оцінок, експоненційного згладжування (М.О.Бублик)
    - створено автоматизовані робочі місця (АРМ) науковця агротехнічного напрямку, селекціонера та сортознавця, які зручно застосовувати при проведенні польових дослідів, для створення баз даних сортів і гібридів плодових порід, проведення інтродукції і сортовивчення, попередньому доборі вихідних форм для схрещування та вивчення питань часткової генетики (М.О.Бублик)

СЕЛЕКЦІЯ ТА СОРТОВИВЧЕННЯ
      Відділ інтродукції, селекції та сортовивчення був створений у 1930 році
    Науковцями було проведено оцінку найважливіших господарських властивостей сортів яблуні, груші, сливи, вишні, черешні, абрикоса, персика та ягідних культур та рекомендовано в районований сортимент УРСР  (Б.Й. Шабловський)
    На початок 1941 р. був створений гібридний фонд, який налічував більше 500 тис. зразків, що стало основою для докорінного покращення сортименту.  Під час гітлерівської окупації цінний гібридний матеріал плодових і ягідних культур зберегли працівники інституту О.В. Гребенник і Т.П. Моргунова. Значну частину цього фонду пізніше було використано для створення цінних сортів яблуні, груші, суниці, смородини.
    Вченими інституту були розроблені методики створення великоплідних, високоврожайних сортів плодових та ягідних культур, в тому числі яблуні і груші для північних районів СРСР, проведення  кореневих щеплень гібридів на менторах, досліджено вплив живлення на вихід сіянців з ознаками культурних сортів (І.П. Черняєв, В.І. Лозовий, І.К. Дрич, С.Х. Дука, І.М. Ковтун, О.П.Родіонов, М.А. Зеленський).


    Денисюк Олексій Леонтійович,
    кандидат с.-г.наук,
    автор 15 сортів абрикоса,
    в т. ч. сортів Поліський крупноплідний,
   Ананасний київський, Славутич,
    Русанівський 
   Ковтун Іван Михайлович,
    кандидат с.-г.наук,
    автор (співавтор) сортів суниці
    Київська рання, Коралова-100,
    малини – Новокитаївська, Самбурська,
    груші– Бере київська, Безсім’янка Дрича,
клонових підщеп айви ІС 4-6, ІС 2-10, ІС 4-12

 
Селекціонери  Копань  Володимир Павлович та
Копань  Кіра Миколаївна  створили більше
100 сортів яблуні, груші, чорної
смородини, порічок, агрусу, суниці




    Особливий внесок у дослідження з селекції та сортовивчення зробили такі видатні селекціонери-плодоводи:
- в Інституті садівництва – С.Х.Дука, Л.Т.Лісовенко, І.К.Дрич,  О.П.Родіонов, М.Ю.Гущин, М.О.Зеленський, В.І.Лозовий, І.М.Ковтун, І.П.Яковлєв, Б.Й.Шабловський, П.Ф.Малахова, О.Л.Денисюк, І.Х. Шиденко, та ін.
 - на Мліївській дослідній станції садівництва – Л.М. Ро, П.Ф.Цехмістренко, М.М. Ніконенко,  Г.Р. Сказка, М.А. Борисюк, І.Й.Ільчишин, О.М. Шевченко, Г.Ф. Кобзарь, В.І. Желєзнікова, В.М. Костіна, І.О. Миколайчук, М.П. Захаренко та ін.
 - на Мелітопольській дослідній станції садівництва – М.Т.Оратовський, М.Ф. Сидоренко, І.І. Галушко, А.П. Гуменюк, Г.О. Федченкова, П.В. Гродзицький, І.М. Бойко, Є.М. Авраменко, Г.І.Куліков, І.М.Максимова та ін.
- на Кримській дослідній станції садівництва – О.С. Харченко, О.Ф. Сергеєва, П.Ю. Соляніков, Б.О. Османов, О.Ф. Мілешко, О.С.Красоцький, І.Г. Борисенко, О.І. Басова, О.Г. Усов та ін.
- на Краснокутській  дослідній станції садівництва – О.С. Руденко, А.І. Шепельський, З.Ф. Переваров, О.Є. Берендей  та ін.
- на Придністровській дослідній  станції садівництва  - В.І. Сайко
- на Донецькій дослідній станції садівництва (нині Артемівська дослідна станція розсадництва) – І.П.Черняєв, П.К. Яковлєв, М.І.Роговенко, Л.І. Тараненко, П.С. Бережний, І.І. Сидоренко  та ін.
Найбільш активна селекційна робота в інституті була розпочата наприкінці 70-х – початку 80-х років минулого століття. Були розроблені методи добору вихідних форм, гібридизації фізичного та хімічного мутагенезу, поліплоїдії, олігогенної селекції.
Результатом роботи з селекції квітково-декоративних культур (В.В.Меньшов, М.Т. Ганжа,  С.С.Піддубняк, Н.М.Алєксєєва, Л.О.Шевель, В.В.Кондратенко та ін.) стало створення більше 20 сортів айстри китайської. Нині в інституті утримується найбільша базова колекція цього виду в Україні – понад 100 сортозразків